Помилки виховання. Розповідаємо, як батьки калічать психіку своїх дітей

Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб він був щасливий, можна.

А. С. Макаренко

Напередодні початку нового навчального року хотілося б торкнутися питання дитячого виховання, а саме тих фатальних помилок батьків, які калічать психіку їх же власних дітей.

Ми не дарма почали цю статтю з афоризму геніального радянського педагога і письменника Антона Семеновича Макаренка, який розробив унікальну систему виховання, яка перетворювала малолітніх в’язнів дитячих колоній в дисциплінованих, високо мотивованих, цілеспрямованих і сильних людей.

Ці загартовані перші радянські люди були здатні впоратися з майбутніми випробуваннями Великої Вітчизняної війни, які довелося пережити саме цьому поколінню.

Їм вдалося не просто перемогти, а й побудувати країну з нуля, першими відправити людину в космос і створити атомну зброю, що забезпечило військовий паритет із Заходом. Плоди їх героїчного праці досі залишаються з нами.

Те, що закладається у людини в дитинстві, залишається з ним на все життя і визначає хід розвитку його долі. Саме тому помилки дитячого виховання набувають фатальне значення.

Давайте дізнаємося, як батьки формують у дітей страхи, які надалі позбавляють їх безлічі можливостей вже у дорослому житті.

Покарання їжею: не годують взагалі або годують насильно

Класикою побутового виховання є покарання їжею. Коли дитині загрожує, що він залишиться голодним, якщо не виконає вимогу батьків.

Другий варіант покарання їжею – це примус є те, що дають і в тій кількості, що поклали.

У підсумку в першому випадку люди, що знаходяться в кризовій ситуації, повністю втрачають апетит і просто не можуть їсти. Причому вони навіть не розуміють сигналів свого організму і його потреб.

У другому випадку велика ймовірність ожиріння. Тому що, коли доросла людина отримує можливість вільного вибору їжі, він не може зупинитися, а також приходить в паніку, якщо холодильник стає порожній.

Покарання сном

В даному випадку є також два варіанти покарання: або дитину лякають, що він не спатиме, поки не прибере кімнату і не вивчить всі уроки. Або, навпаки, примушують йти спати раніше часу в покарання за провину.

У відповідь на це в дитини, а потім і у дорослого велика ймовірність формування різноманітних розладів сну. Коли людина у відповідь на стрес не може повноцінно виспатися, розслабитися, йому сняться кошмари, або він просто не може заснути.

Шантаж залишенням

Такі фрази як «Я тебе віддам в дитбудинок», «Залишу в магазині», «Тебе міліціонер забере» та інше формують у дитини страх перед представниками соціальних професій, із-за чого в разі небезпеки він не зможе, наприклад, набрати номер 101 при пожежі.

Крім цього, подібні загрози формують у свідомості страх до людей в цілому, представляючи світ ворожим.

З-за цього ж страху в дорослому віці у людини можуть бути проблеми з особистими відносинами, т. к. він буде боятися зближення.

Докори грошима і власністю

Фрази: «Тут немає нічого твого», «Поки гроші не заробляєш, будеш виконувати мої накази», «Буде у тебе своя квартира, там і будеш наводити свої порядки» та інше формують у дитини зацикленість на матеріальних цінностях.

Така людина не зможе відчувати себе по-справжньому вдома, якщо квартира не належить йому повністю.

У дорослому житті він буде міркувати подібним же чином, впроваджуючи свої інтереси в спілкуванні з близькими через призму того, у кого більше матеріальної влади у сім’ї.

Знецінення особистості

«Ти тут ніхто», «Мало, чого ти хочеш», «Мені плювати на твою думку», «Мовчи», «Я краще знаю, що тобі потрібно» тощо знецінюють думка, а значить і особистість дитини.

У дорослому віці така людина може проявити себе двома протилежними лініями поведінки: маргінальним способом життя, висловлюючи свій протест і гнів, або відмовляючи собі в повноцінного життя, висловлюючи пасивне згода і не відстоюючи своїх інтересів і бажань.

Матеріальний шантаж

Подібні фрази як «Я викину твої іграшки», «Я віддам твої речі іншим дітям», «Я викину на смітник твою гітару», «Ти цього не заслуговуєш» та інше формують у дитини страх матеріальних втрат.

У дорослому віці людина може демонструвати протилежні лінії поведінки: або боятися прив’язуватися до речей і навіть жити у власній квартирі, вважаючи за краще регулярно міняти орендоване житло. Або, навпаки, буде демонструвати вещизм, пристрасть колекціонування і боязнь викидати непотріб.

Покарання ув’язненням

Коли батьки закривають дитини в темній кімнаті або в тісному шафі на кілька годин, та ще й налякавши, що його з’їдять таргани, то не дивно, що ймовірність розвитку клаустрофобії підвищується в рази.

У дорослому віці у такої людини можуть траплятися панічні атаки і в цілому буде проявлятися тривожний склад мислення.

Ігнорування необхідності лікування

Якщо у відповідь на дитячі скарги про погане самопочуття батько реагує фразами «Ти прикидаєшся», «Ти навмисне це робиш», «Вистачити жмуритися» та інше, не уточнюючи проблему і не звертаючись до лікаря, та ще й вдаючись до «лікування» за допомогою ременя, то не дивно, що до моменту дорослішання, така людина буде відрізнятися не тільки слабким здоров’ям з комплексом хронічних захворювань, але ще й звичка не звертати увагу на своє самопочуття, тому що це зовсім неважливо.

Заборона на розвиток

«Ніякої музичної школи», «Ніяких танців, бач танцівниця знайшлася», «Жодного басейну, у ванній поплаваєш», «Навіщо дівчинці вчитися, якщо їй потрібно просто вдало вийти заміж» і так далі призводять до того, що діти у таких батьків або зовсім залишаються без освіти. Або отримують те, що їм нав’яжуть батьки. Або будуть вчитися самі після 30 років, але ніколи не закінчать навчання, перебуваючи в статусі вічних студентів. Тому що для такої людини важливий сам процес навчання, а не його результат.

Тепер ми знаємо, як такі популярні в широких масах методи виховання обертаються психологічними кайданами, які заважають дитині, а згодом дорослій людині жити нормальним життям.

#виховання #діти #батьки #корисно знати